Коротко про те як  ягоду збирав

Коротко про те як ягоду збирав

Усім привіт!

Коли ми тільки завели дачу, перше бажання дружини було — хочу з’їсти відро полуниці 🙂

І через пару років вже збирали таку кількість ягоди.

Зазвичай збором ягоди дружина займається сама, а разом ми обриваємо їх хвостики і приводимо в потрібний стан вже ввечері, перед телевізором.

4 кг різних сортів суниці садової

А оскільки дружина у від’їзді, то збирав садову суницю сам, залишаючи хвостики на кущах.

Звичайно так швидше, але через тиждень хвостики почервоніли і тим самим стали відволікати при зборі ягоди.

Та й помітив — де хвостики зривалися самі, подальша ягода була трохи крупніше.

Загалом мені ця перешкода набридла, а головне розмовляв з дружиною, і вона запитала скільки хвостиків насушив — вони мовляв,  корисніше самих ягід.

Розповів їй про своє прискорення процесу збору — отримав прочухана і вже за мить зібрав всі хвостики.

Зараз у нас кілька десятків сортів садової та лісової суниці і, як бачите, постійно вдосконалюємо технологію догляду.

Майже щороку додається ще щось, причому не тільки в сортовому відношенні.

У 1989 у нас був один дрібний сорт від сусідів — «на те Боже, що нам не гоже»

Першу сортову — Фестивальну привіз з з Москви з ВДНГ на початку 90-х.

У 1993 з Польщі привезли великі пізні сорти, рожеві і дуже солодкі — Богота і Сельва.

У 1994 з Німеччини не смачну, дрібну, але з рожевими квітками.

Значно пізніше з’явилися Айс-Крим, Чарівниця, Кент, Корона, Ламбада Мальвіна, Машенька, Онега, Полька, Сальса, Селект, Хоней, суниця ремонтантна і ампельні, що в’ються — естонською rippen.

Спочатку, коли у нас було всього пару сортів, але більше 300 кущів — збір і зберігання такої кількості одночасно дозріваючюї ягоди був досить обтяжливим.

Зараз у нас її ще більше, але терміни дозрівання різні і на збір 2-4 кг йде всього декілька годин.

Тільки один раз майже 10 кг за ранковій збір.

Та й варення, як за радянської влади, не варимо, а зберігаємо тільки в свіжозамороженному вигляді в 500 літровій морозилці, а в ті часи і звичайний-то холодильник було придбати проблематично.

При настільки великому врожаї ягоди мимоволі постає проблема з тарою в якій її збирати.

У лукошки звичайно красиво, проте вони досить великі, відносно важкі, а головне постійно займають руки.

Ось і довелося, випробувавши радянські 300 грамові, двох літрові нашийники за 1 рубль 50 копійок — робити власні.

Голота на вигадки хитра і в справу пішли всього 30 грамові за вагою, але аж літрові за об’ємом коробки з під молока.

Однак вони високі і нестійкі, і щоб при нахилі  не висипалось, удосконалив їх лійкою і вийшли «коробки непросипайки».

Добавить комментарий